- солонець
- -нцю́, ч.1) Ґрунт, що утворюється із солончаку внаслідок вимивання з верхніх шарів водорозчинних солей.2) Озеро або джерело з солоною водою.3) Рослина родини лободових із соковитим стеблом і колосоподібним суцвіттям; відзначається солевитривалістю.4) Ділянка ґрунту із джерелом солоної води.5) Місце, де кладуть, розсипають сіль для диких тварин.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.