солонець

солонець: -нцю́, ч.

1) Ґрунт, що утворюється із солончаку внаслідок вимивання з верхніх шарів водорозчинних солей.

2) Озеро або джерело з солоною водою.

3) Рослина родини лободових із соковитим стеблом і колосоподібним суцвіттям; відзначається солевитривалістю.

4) Ділянка ґрунту із джерелом солоної води.

5) Місце, де кладуть, розсипають сіль для диких тварин.

Нужно решить контрольную?

солонець — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
осолонцюватися — ю/ється, док. 1) Перетворитися на солонець (про ґрунт). 2) спец. Насичуючись солями, ставати водонепроникним (про дно каналів, стінки земляних дамб і т. ін.) … Український тлумачний словник
солонище — а, с., розм. Те саме, що солонець 4) … Український тлумачний словник
солонцевий — а, е. Прикм. до солонець 1) … Український тлумачний словник
солянка — I и, ж. 1) Невелика посудина для солі, яку подають до столу. 2) Те саме, що солонець 4). II и, ж., кул. 1) Густа юшка з дрібно нарізаними шматками м яса або риби і гострими пряними приправами. 2) Тушкована капуста, пригот. з м ясом, рибою або… … Український тлумачний словник

Словари и энциклопедии на Академике